Нема раю на землі

Якось і я замислився: як маю прожити остаток свого віку?

Моє життя колись також добіжить кінця тут на землі. І його я хотів би прожити "в мирі й покаянні", як ідеться в одному з прохань на Святій Літургії. Коли востаннє стану на сповідь перед Ісусом, щоб Господь не сказав мені: "Сину Мій, та ж ти жив уже у своєму раю на землі. Ти збудував розкішний палац, жив у розкошах і в достатку, мав повагу в людей. Це було твоїм прагненням і ти досягнув свого. Але про Мене, мушу сказати, ти рідко згадував, хоч Я допоміг тобі усього здобути. А ти це перевів для задоволення свого тіла, яке залишилося на землі, й своєї гордині. Про душу ж ти зовсім не думав і не подбав про неї. Тому нема тобі місця тут. Твій рай залишився там, де й тіло."

Господи, помилуй.

Відкрити >>>

Чи є з чого каятися українцям?

Пригадую, як на початку війни перелякані люди зібралися в крамниці, щоб купити продуктів. Стоячи в черзі, обговорювали страшну подію. Один мій давній знайомий до мене: "Що тепер буде? Війна!" "А що буде, - кажу, - усі війни колись закінчуються. У них або хтось перемагає, або сторони миряться".

Далі я говорив знайомому, що війни стаються за гріхи людські, як написано у Біблії. Треба нам позбавлятися їх, каятися. "Ба з чого ж ми маємо каятися? - аж спалахнув знайомий. - Що ми такі нещасні?" "І з того також, - відповідаю. - Бо люди, котрі живуть з Богом, переважно щасливі".

Потім я порадив знайомому прочитати Десять Божих заповідей і проаналізувати згідно з ними наше життя. "Почни з Першої, - кажу Ігореві. - Хіба не відкинули українці Бога, хіба не поклонилися ідолам-божкам та демону у різних його іпостасях? Продовжувати далі?"

Далі я не продовжував, ми розійшлися...

Відкрити >>>

Як спасти Україну?

Я відразу зазначу: власне, "спасти" а не "врятувати". Бо "порятунок" України "щирими" її "доброзичливцями" триває уже понад три роки, а ситуація щораз гірша. Спасіння України полягає у залученні до процесу Самого Бога.

Відомі історичні події, де за допомогою молитви, взивання до Бога, люди рятувалися від ворожих навал. Господь зберігав їм також їхні житла, духовні і культурні цінності. Згадаймо хоча б перекази про Почаївський монастир, який був врятований від "бусурменів", тобто магометан, заступництвом Пресвятої Богородиці. Великі полчища турків і татар зі страхом тікали, побачивши, як їхні стріли вертаються назад, а монастир стоїть неприступний і неушкоджений.

Ба, може сказати дехто, а де в нас нині знайти таких твердих у вірі християн, щоб їхня молитва була почута та Бог захистив нас? Так, то є наша трагедія, що народ похитнувся у вірі, зваблений матеріальними "європейськими цінностями". Але ще є монахи, є прості люди, котрі щиро моляться Богу. Приєднуймося до них і всі разом клякнімо до молитви. Бог вислухає нас і прийде спасіння.

"І Він судитиме народи, буде розсуджувати людей многих; вони перекують свої мечі на рала, а списи свої на серпи. Народ на народ не буде меча підіймати, і не вчитимуться більше воювати." Іс. 2,4

Відкрити >>>

Чому люди не вірять?

Йду мимо кіоску з сигаретами. Кілька хлопців у черзі, щоб купити куриво. У вітрині пачки з цигарками викладені так, що добре видно великі написи на них: "Куріння вбиває". Але хлопцям це байдуже - їм хочеться понад усе курити, а там хай що...

Перед тим, як у Києві стався "євромайдан", деякі розумні й розсудливі люди попереджували: "Євросоюз поховає Україну". Так, так, у той час, коли українці були засліплені маною й звабами пропагандистів "європейських цінностей", "європейських зарплат і пенсій", невелика спільнота християн об'їздила зі своїми акціями всю західну Україну, була кілька разів у столиці. Людей закликали берегти християнські традиції і цінності, а не зв'язуватися з тими, хто нищить їх. Але їм не вірили, бо хотілося дуже "до Європи". І сталося те, що сталося...

Чому люди не вірять? Апостол Тома не був серед тих, що бачили Ісуса і не повірив, поки не вклав пальця у Його рани. Але повіривши, не мав більше сумніву і наслідував Христа. Сьогодні українці уже не те, що пальця вклали у рани своєї зболеної України, а вмиті її кров'ю, яка ріками тече у зоні нинішньої війни. Але вони і далі не вірять, що їх вбивають, знищують Україну. Не те, що не вірять, а не довіряють. не довіряють Самому Господу Богу і слугам Його - християнам. Не вірять і не хочуть вірити...

Відкрити >>>

Скрізь пройдисвіти і зайди

Пройдисвіти керують нами, українцями. Ви чули прислів'я, нібито, про українців? "Де три українці, там два гетьмани". Але воно вже давно не актуальне. Я сказав би інакше: де два українці, там між ними "затешеться" якийсь зайда-пройдисвіт і буде ними керувати. Якщо сам не "затешеться", то вони його знайдуть собі й приставлять до керівництва.

Отак у нас воно і ведеться. Скажіть: дуже нам зле було до майдану? Так, не все ми мали, не розкошували і влада не така була, як треба. Бо вона завжди в українців не така, і може й тому маємо її щораз гіршу, бо нарікаємо на владу, на кожну. Але на те нам Бог дав розум, що ми створюємо собі закони, які маємо виконувати. Хіба нема в законі таких норм, що народ має право змінити владу? Є, певно, що є. Це, найперше прописано в Конституції, основному законі. Зміна влади відбувається з допомогою виборів. З допомогою виборів, ви це знали, громадяни України, мої співгромадяни? Я, наприклад, це знав і тому категорично не сприйняв того, чим захоплювалися ви. Це майдан, сценарій силового повалення влади. Мудрі й досвідчені люди розуміли, що плоди революцій гіркі і найчастіше дерево, яке вродило цей плід, всихає. А дурні, обдурені і такі, що не звикли думати, а робити все навпомацки, ті поперлися на майдан. Чого, питається? Бо хотіли краще жити. Ба, хто не хоче ліпшого життя, усі хочуть. Але чи думали революціонери і ті, що за ними йшли, що краще життя здобувається лише у праці? Ні, не думали. Бо наслухані були пропаганди і обіцянок, що дуже швидко ми не впізнаємо України, люди матимуть "європейські зарплати і пенсії". Так, ми не впізнаємо України! Колись квітучої, нехай не дуже заможної країни, а тепер зруйнованої і знедоленої...

Україна летить у прірву, це не перебільшення, а ви цього ніби й не бачите. Або не хочете бачити, хто нами керує. Може ви керуєте? Адже галасували: "Пам'ятай, чужинець: тут господар - українець!" Кого ви мали на увазі - не тих зайд, хто керує вами? І мною також. Чи ті зайди вже не є для нас чужинцями? Може це вже брати наші кровні, бо ми ж "європейська спільнота" відтепер? І будемо жити по-новому, по-європейськи. Брататися з одвічними ворогами козаків - "бусурменами" турками і татарами, весілля справляти Миколі з Петром і Одарці з Катериною і таке інше свинство, що по-новому зветься "демократичними цінностями". Це і є прагнення "революції гідності", брати мої, українці?

Так, ви мені брати, бо ми хрещені Святим Володимиром у державі нашій Русі і це назавжди. Бо "Символ Віри" визначив нам одне хрещення, одну віру, одну духовну єдність. І всіх, кого разом зі мною хрестив Володимир Великий, є моїми братами і сестрами у Христі. Лише разом ми можемо протистояти усяким зайдам, що заповзятливо взялися нами керувати. Маймо гордість - людську і національну!

Відкрити >>>